Книга / твір

— Менсікі-сан, а чи не надто просторо вам одному в такому домі? — Ні, анітрохи, — відповів Менсікі. — Зовсім ні. Мені взагалі подобається бути на самоті. Наприклад, спробуйте уявити кору головного мозку. Здавалося б, людям дарований такий майстерно створений природою високофункціональний орган, кора головного мозку, однак у повсякденному житті ми не використовуємо і його десяту частину. На жаль, ми досі не знайшли можливості користуватись ним у більшій повноті. Іншими словами, це як мати величезний будинок і при цьому тулитися сім'єю з чотирьох людей в одній кімнатці на шість квадратних метрів. А решта кімнат порожня. Якщо думатитак, те, що я живу в цьому будинку один, не так уже й неприродно. — Мабуть, ви маєте рацію, — підтвердив я. Цікаве порівняння.

Усьому свій час: іноді важлива зовнішність, а іноді – ефективність. Коли йдеться про бортпровідники, я завжди голосую за професіоналізм. Перельоти і так досить стомлюючі, щоб ускладнювати незручність чиєюсь некомпетентністю.

Далеко не кожен зможе так легко відпустити кохану людину, забуваючи про власний егоїзм. Так. Величина любові часом теж пізнається лише після смерті.

Можливо, у світі взагалі нема нічого випадкового. Можливо, деякі події відбуваються, незважаючи ні на що. Вони записані у книзі долі. Подібні до стріли, яка випущена давним-давно і летить крізь товщу часів, точно знаючи, де і коли вразить ціль.

На даний момент не залишилося майже жодної порядної великої людини і жодної частини її сукні, які б не були обмовлені будь-яким драматиком або романістом.

Той, хто втручається в чужу Долю, ніколи не пройде своєї власної.

Чудова це річ - сміх від душі, чудова і досить рідкісна, і це, між іншим, шкода. І тому, якщо якась людина своєю власною персоною постачає людям матеріал для гарного жарту, нехай він не скупчується і не соромиться, нехай він весело віддасть себе на службу цій справі.

Важко не капнути тушшю, коли переписуєш роман чи збірку поезій. У красивому зошиті пишеш з особливим старанням, і все одно вона швидко набуває брудного вигляду.

Господи, ти дав нам величезні ліси, неосяжні поля, глибокі горизонти і, живучи тут, ми самі повинні бути по-справжньому велетнями.

Навіть не сумнівайся, що таке цілком можливо. При світлі дня люди зазвичай почуваються в безпеці від привидів, упирів та живих мерців. Та й уночі, якщо ти не один, теж боятися нічого. Але якщо ти один, у темряві... вони тут як тут. Коли ти один у темряві, ти перетворюєшся на відчинені двері ; і якщо ти покличеш на допомогу, Джессі, хто знає, що за жахливі істоти можуть відгукнутися на твій поклик? Хто знає, що бачили ті, хто зустрічав смерть на самоті? І цілком імовірно, деякі з них померли від страху, і не важливо, що було записано в їхньому свідоцтві про смерть.