Книга / твір

… і вічність у нас – одна на двох, і час, і термін, який відміряний кожному – це лише половинка того часу, який тече у нашому спільному з тобою житті.

Твій батько був мужик, мій — аптекар, і з цього не випливає абсолютно нічого.

— Як тебе звуть? — спитав Ранослав. — Ніяк, — хрипко відповіла дівчина. - Ніяк? Ну, що ж, усілякі імена бувають!

Якщо взяти наполовину хорошого чоловіка і наполовину хорошу жінку і скласти їх найкращими половинками, вийде одна хороша людина, цілком хороша.

Життя, якщо хочете, сповнене гидоти. Тримайте руки чистими, любий мій.

... ненависть теж потребує підживлення. Її треба годувати, як годують хижака. Особисто їй ця негативна енергія допомагала вистояти у важкі періоди життя.

Ніколи не повинна людина недооцінювати себе, бо той, хто зневажає себе, навіки не досягне благополуччя.

Як приємно сидіти вдома, коли по даху стукає дощ і коли знаєш, що в твоїм домі немає важких нудних людей.

Коли когось боїшся, ти його ненавидиш і все думаєш про нього і ніяк не викинеш з голови.

- Дорогий мій, - сказала мені бабуся. — Ти ж зовсім не шкодуєш про те, що до кінця своїх днів тобі доведеться залишитися мишею? - Ні, мені все одно, - відповів я. - Яка різниця, як виглядаєш, якщо тебе люблять таким, яким ти є.