Красиві цитати

Ти говориш так, ніби це чума, ніби кохання — чума!

Все проходить - любов, мистецтво, планета Земля, ви, я. Особливо я...

Закохана жінка сяє яскравіше за будь-які діаманти.

Любов — смолоскип, що летить у безодню, і тільки в цю мить освітлює всю її глибину!

Як би незначно було почуття, друг не відмовлявся вникнути в нього, не відокремлював його від вищих почуттів, тому що воно було недостатньо важливе і серйозне; навпаки, він намагався знайти нитку, що зв'язує це маленьке, непомітне, приховане почуття з найголовнішим, все одно, чи йшлося про любовне захоплення чи патефонну платівку. Адже життя таке дороге і так скупо відміряне, що не можна упускати ні найменшої його частинки.

Логіка вилітає в трубу, коли у справі причетне кохання.

Це величезна ілюзія. Немає ні свободи, ні братерства, ні рівності. Судіть самі. Відповідальна людина не може бути вільною від боргу та зобов'язань, а людям безвідповідальним є ціна. Тепер щодо братства. Коли всі люди тобі брати, значить, ніхто тобі не брат. Рідних та коханих не може бути багато. З рівністю теж не виходить. Люди не рівні, і ніколи один із них не замінить іншого. Це – науковий факт.

... Він так палко ліз їй у душу, що, шукаючи собі вигоду, знайшов любов, так намагався опанувати її серцем, що полюбив сам.

Ігнатов не розумів, як можна любити жінку. Любити можна великі речі: революцію, партію, свою країну. А жінку? Та як взагалі можна одним і тим самим словом висловлювати своє ставлення до таких різних величин – немов класти на дві чаші терезів якусь бабу і Революцію? Дурниця якась виходить. Навіть і Настасья – манка, дзвінка, але все одно – баба. Побути з нею ніч, дві, від сили півроку, потішити своє чоловіче – і все, годі. Яке вже це кохання. Так, почуття, багаття емоцій. Горить – приємно, перегорить – здунеш попіл і далі живеш. Тому Ігнатов не вживав у промові слово любити- Не опоганяв.

Голова завжди думає, як більше отримати; серце завжди відчуває, як дати.