Фредерік Беґбедер

Важко зцілитись від нещасного дитинства. Від тепличного дитинства вилікуватися, мабуть, неможливо.

Найпрекрасніша жінка – це здорова жінка.

Нерозумно бажати непорушного життя. Ми хочемо, щоб час зупинився, щоб кохання було вічним і ніщо ніколи не згасало, – хочемо все життя ніжитися в золотому дитинстві. Ми зводимо стіни, щоб захистити себе, і ці самі стіни стануть колись в'язницею.

Хтось скаже, що цей потяг поверховий, — неправда, немає нічого глибшого; ви готові на все; ви миритеся з недоліками, прощаєте недосконалості, навіть шукаєте їх, не втомлюючись захоплюватися. Адже по-справжньому приваблюють лише слабкості.

Коли маєш усе й одразу, рано чи пізно починаєш чекати катастрофи як рятування.

Кар'єра письменника: У 30 років ти«блискучий». У 40 років ти«талановитий». У 50 років ти "геніальний". У 60 років ти б. у.». У 70 років про тебе кажуть: А що, він ще живий?

Я стримався, щоб не зґвалтувати її, вона щоб не розридатися. Між нами, як кажуть, зароджувалося кохання.

Моя доля — не площа Злагоди, немає в ній ні світла, ні блиску, це для тих, хто важливіший. І п'ю я, щоб забути, що про мене забули. Живу без жодного сенсу.

Я сприймав амнезію за вищу свободу — у наш час це досить поширене захворювання.

Коли у мене починається нежить, усі думають, що я нюхаю наркотики. Ось що означає репутація.