Щоденники вампіра

- Стефан, привіт. - Вітання. — Я сьогодні готую вечерю, прийде Рік... і ти приходь. — Знаєш, у нас із Оленою перерва... ну, у стосунках. - Правда? - Так. — А звуки сьогодні вранці говорили про інше.

- Хто такий Елайджа? – Наш найгірший кошмар.

— Так кльово не старіти. Мені подобається бути вічно красенем. — Так, бути стоп'ятидесятилітнім тінейджером завжди було межею моїх мрій.

— Тобі не набридає бути такою правильною? - Інший і не будеш у суспільстві психопата. — Ну вважай, що ти зачепила почуття цього психопата.

- Як ти можеш бути з ними заразом? - Я ні з ким не заодно, ти просто мене дратуєш і я хочу, щоб ти здох.

- Як Джеремі? - Ненавидить мене. Ненавидить життя. Ненавидить те, що ми навіть пообідати не можемо так, щоби перед десертом ніхто не помер!

- Що б сказала твоя мама, дізнавшись, що ти зустрічаєшся з вампіром? - Яка з них?

– Як ти можеш бути вампіром? - А як ти можеш бути перевертнем?

- О Боже! Ти налякав мене. - Зроблю свій внесок у нічний дозор. - Дякую. За те, що охороняєш нас. Мене. - Це ж я. Твій вірний охоронець. Тихий і незворушний. - Ти пив? І ти сумний – погане поєднання. - Ні, я не сумний. Сум - це емоції, властива тим, кому не все одно. - Та гаразд, Деймон. Це не правда. Тобі не всеодно.

Давай не будемо нікого вбивати. Твої слова, просто нагадую...