Фільм

— І в цьому дивному, неживому та нечуваному світі... — Подзвоніть їй. —...Де сфінкс та серафим зливаються в ефірі... — Подзвоніть їй!

Не зли мене - уб'ю!

— Я тільки-но погодилася танцювати з містером Дарсі?! — Не маю сумніву, що ти знайдеш його дуже люб'язним! — Що мене зовсім не влаштовує! Адже я поклялася його вічно зневажати!

— Ти казав, що маєш Машину Часу. - І ти мені повірила. - А потім я виросла. — О, ніколи цього не варто робити.

Кохання не може визначити долю.

У Новий Рік забувають, що було і чекають, що буде. Але минуле завжди із нами. Воно намагається втрутитися у справжнє.

Не називай мене«милою»! Не можна тримати людей у ​​заручниках та кликати їх«милими»!

Невелике непорозуміння? Це в Галілео та Папи Римського було невелике непорозуміння!

Ви його впіймаєте, я його заріжу!

— Раніше я вірив у долю. Коли я ходив до булочної і помічав у черзі гарну дівчину, яка читала мій улюблений роман або насвистувала пісеньку, яку я вже тиждень не міг викинути з голови, я думав:«Ух ти, а що коли вона моя друга половинка?» А тепер я думаю: "Ну ось, зараза забере останній бублик". Я перестав вірити. Мені здається, з кожним днем ​​я вірю дедалі менше. І це сумно. Як мені бути, Щербацьки? — Ну, ти ж Тед Мосбі. Почни вірити наново. - У що? У долю? — У тяжіння. Якщо є тяжіння, залишається зробити лише одне. - І що ж? — Вірити у випадок. Однак випадок ще той стервець.