Дейл Карнегі

Ви не маєте бажання посміхатися? Що ж у такому разі можна вам запропонувати? Дві речі. По-перше, змусіть себе усміхатися. Якщо ви на самоті, насвистуйте або муркотіть якусь мелодію чи пісню. Робіть так, начебто ви вже були щасливі, і це приведе вас на щастя.

Кожна нація вважає себе вищою за інші нації. Це породжує патріотизм та... війни.

Навіть сам Бог не збирається судити нас до нашої смерті. Чому ж нам здається, що у нас є таке право?

Заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров'я та надію, адже«наше життя — це те, що ми думаємо про нього».

Посмішка нічого не варта, але багато дає. Вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи при цьому тих, хто її дарує. Вона триває мить, а пам'яті залишається часом назавжди. Ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і немає такого бідняка, який не став би від неї багатшим. Вона створює щастя в будинку, породжує атмосферу доброзичливості та служить паролем для друзів.

Ви щасливі або нещасні не завдяки тому, що маєте, і не у зв'язку з тим, ким є, де знаходитесь або що робите; ваш стан визначається тим, що ви про це думаєте.

Вантаж майбутнього, доданий до вантажу минулого, який ви звалюєте на себе в сьогоденні, змушує спотикатися на шляху навіть найсильніших.

Стривожений і зацькований індивід, який не в змозі пристосуватися до жорстокого реального світу, розриває будь-який контакт із навколишнім середовищем і йде у свій власний вигаданий світ. Таким чином він намагається звільнитися від тривог та хвилювань.

Будьте зайняті. Це найдешевші ліки на землі — і одна з найефективніших.

Критика марна, тому що вона змушує людину оборонятися і, як правило, прагне виправдати себе. Критика небезпечна, тому що завдає удару по його гордині, зачіпає почуття власної значущості і викликає в нього образу. Людській натурі властиво звинувачувати будь-кого, тільки не себе. Усі ми такі. Тому коли завтра ми захочемо когось покритикувати, то давайте подумаємо про те, що критика подібна до поштових голубів, які завжди повертаються додому.