Лев Миколайович Толстой

Двигун всіх наших дій є все-таки особисте щастя.

Залишимо мертвим ховати мертвих, а поки що живий, треба жити і бути щасливим.

Одне з найпростіших і поширених забобонів те, що кожна людина має одні свої певні властивості, що буває людина добра, зла, розумна, дурна, енергійна, апатична і т. д. Люди не бувають такими. Ми можемо сказати про людину, що вона частіше буває добра, ніж зол, частіше розумна, ніж дурна, частіше енергійна, ніж апатична, і навпаки; але буде неправда, якщо ми скажемо про одну людину, що вона добра або розумна, а про іншу, що вона зла або дурна. А ми завжди так ділимо людей. І це не так.

... але, по суті, їхні очі дивилися один на одного під шумок розмови, не перестаючи питали:«Можеш любити мене?» і відповідали:«Можу», - і статеве почуття, набуваючи найнесподіваніших і райдужніших форм, тягло їх одне до одного.

Нічого не знайдено,— знову казав собі П'єр,— нічого не вигадано. Знати ми можемо лише те, що нічого не знаємо. І це найвищий ступінь людської премудрості.

Любити все життя одне або одного - це все одно, що сказати, що одна свічка горітиме все життя.

Він глянув на неї, і серйозна дивина виразу її обличчя вразила його. Обличчя її говорило:«Навіщо питати? Навіщо сумніватися, чого не можна не знати? Навіщо говорити, коли не можна словами висловити те, що відчуваєш?»

Мені що треба, я просити не стану, сам візьму.

Поганий вчинок тільки накочує дорогу до поганих вчинків; погані ж думки нестримно тягнуть цією дорогою.

Костюми французькі, думки французькі, почуття французькі! Ви ось Метив'є в заший вигнали, бо він француз і негідник, а наші пані за ним повзком повзають. Вчора я на вечорі був, так з п'яти пань три католички і, за дозволом тата, у неділю по канві шиють. А самі мало не голі сидять, як вивіски торгових лазень, із дозволу сказати. Ех, подивишся на нашу молодь, князю, взяв би стару палицю Петра Великого з кунсткамери, та російською б обламав боки, вся б дур сскочила!