Лев Миколайович Толстой

Він не дивився на неї, бо боявся її привабливості, і саме від цього те, що він миттю бачив у ній, здавалося йому особливо привабливим. Крім того, він бачив по блискучому її погляду, що вона бачить його і бачить те, що він милується нею.

Все, всіх любити, завжди жертвувати собою для любові, означало нікого не любити, означало не жити цим земним життям.

Одна з найнагальніших потреб людини, рівна, навіть більш настійна, ніж їжа, питво, хіть, і про існування якої ми часто забуваємо, це потреба проявити себе – знати, що це зробив я. Дуже багато вчинків, інакше незрозумілих, пояснюються цією потребою. Треба пам'ятати її і під час виховання, і маючи справу з людьми. Головне, треба намагатися, щоб це була діяльність, а не хвастощі.

Мене вважають злою людиною, я знаю, — і нехай! Я нікого не хочу знати, крім тих, кого люблю; але кого я люблю, того люблю так, що життя віддам, а решту передавлю всіх, коли стануть на дорозі.

Запевнивши народи, що вони у небезпеці, уряди підкоряють собі їх.

Не пройшовши ще через ті гіркі випробування, які доводять дорослих до обережності та холодності у відносинах, ми позбавляли себе чистих насолод ніжної дитячої прихильності за одним лише дивним бажанням наслідувати велике.

Всі люди, зайняті справді важливою справою, завжди прості, тому що не мають часу вигадувати зайве.

Ти кажеш, що навколо тебе всі погані люди. Якщо ти так думаєш, це вірна ознака того, що ти сам дуже поганий.

У молодості всі сили душі спрямовані на майбутнє, і майбутнє це набуває таких різноманітних, живих і чарівних форм під впливом надії, заснованої не на досвідченості минулого, а на уявній можливості щастя, що одні зрозумілі та розділені мрії про майбутнє щастя становлять уже справжнє щастя цього віку.

Не в сифілітичну лікарню я зводив би молоду людину, щоб відбити в нього полювання від жінок, але в душу до себе, подивитися на тих дияволів, які роздирали її!