Марк Твен

Ми не звикли зважати на безформну, загадкову і відсталу масу, яку звемо«народом», надаючи цьому слову відтінок зневаги. Це дивно, тому що в душі ми добре знаємо: міцна лише та влада, яку підтримує народ ; варто прибрати цю опору - ніщо у світі не врятує трон від падіння.

Потрібно більше трьох тижнів, щоб підготувати гарну мову експромтом.

Ситий шлунок трохи стоїть, коли голодують серце та розум.

Виходить, власна рука — смертельний ворог! Подумати тільки — на руці залишаються сліди найглибших, можна сказати, фатальних таємниць, і ця рука-зрадниця готова видати їх першому зустрічному, що промишляє чорною магією!

Коли залучаєш і втягуєш людину в розмову мало не насильно, то несправедливо і неввічливо називати це балаканею.

Подяка і зрада — це, по суті, початок і кінець однієї процесії.

Зима — гарна штука, коли це справжня зима — з льодом на річках, градом, мокрим снігом, тріскучими морозами, завірюхами та іншим, а ось весна нікуди не годиться — суцільні дощі, бруд, сльота, одне слово — туга, і вже швидше. би вона скінчилася.

Я не боюся зникнути. Перш, ніж я народився, мене не було мільярди і мільярди років, і я анітрохи від цього не страждав.

Кращий фехтувальник на світі не повинен побоюватися другого кращого фехтувальника; ні, боятися треба невігласа, який жодного разу не тримав шпаги в руках; він робить не те, чого від нього очікують, і тому знавець перед ним безпорадний.

Важко повірити, що будь-хто, проживши життя, не вважав би її в глибині душі невдалою.