Марк Твен

Я так розумію: генії думають, що вони всі знають, і тому не слухають нічиїх порад, а завжди роблять по—своєму, і тому всі люди їх ненавидять і зневажають.

Неважливо, хто ми і що собою уявляємо, нам завжди є кого зневажати, з ким часом зважати, з ким ніколи не зважати, до кого виявляти повну байдужість.

Що ти знаєш про гноблення і муки? Про це я знаю, знає мій народ, але не ти.

О, як ми були дурні! Але ж ми були молоді, а молодість на все сподівається і все вірить.

Історія показує, що у релігіях ми прогресуємо, а регресуємо. Це, втім, не має значення: як би там не було, обов'язково з'явиться новий бог і нова релігія. Вони будуть представлені людству і прийняті їм під тиском єдиних аргументів, за допомогою яких вдавалося переконати якийсь народ прийняти християнство чи будь—яку іншу релігію, якщо вона не була релігією їхніх батьків: священне писання, меч, вогонь і сокира.

Коли народ полюбить щось велике і благородне, він шукає йому втілення, хоче бачити його на власні очі. Ось, наприклад, Свобода: народу мало невиразної і абстрактної ідеї, - він створює прекрасну статую, і улюблена ідея стає для нього видимою, він може милуватися нею, він може їй поклонятися.

Адам був людиною: він побажав яблука з райського дерева не тому, що воно було яблуко, а тому, що воно було забороненим.

Буває, звичайно, що й справді сходить людині з рук. Але квола, дурна, невміла брехня не протримається і двох років — виняток становить наклеп. Вона практично невразлива.

Кого люблять, того не дурять.

Але геть смуток — для неї зараз не час: веселитися так веселитися, танцювати так танцювати — ось мій девіз, а чи є підстава для веселощів і для танців, чи ні — не важливо. Чим частіше себе пересилуватимеш, тим бадьоріше почуватимешся.