Гра престолів (Game of Thrones)

Із дочками важче, ніж на війні.

Іноді слова здатні досягти того, що не під силу мечам.

- Зрада? Це пише Санса? - Її рука, але слова королеви. Тебе викликають у столицю присягнути нового короля. — Джоффрі кинув батька у в'язницю, а мені цілувати йому зад? - Це наказ короля мілорд. Якщо ви не підкоритеся... — Я підкорюсь! Його милість викликає мене до столиці, і я поїду туди... Але не один! Скликати Прапори! — Усі прапори, мілорде? — Вони всі заприсяглися захищати батька. - Правильно. — Подивимося, чого варті їхні клятви!

Ви програли, Серсею, ​​і це єдина радість для мене у всій цій трагедії.

Дивне почуття: порубати когось вперше, і виявити, що ми просто мішки, набиті м'ясом, кров'ю та кістками.

— Це ми об'єднуємо країну всі сімнадцять років? Ти не втомлюєшся? — Щодня. - І скільки ми протягнемо на одній ненависті? — Ну, сімнадцять років ми протягли.

Співаки нічого не люблять більше ніж звуки власних голосів.

Знаєш, що таке бути лідером, лорде Сноу? Це означає, що твої рішення ставить під сумнів будь-який балакучий засранець. Але якщо лідер починає сумніватися в собі, це кінець … для нього, для балакучих засранців, для всіх.

Залиш живих хоч одного вовка, і вівці ніколи не знатимуть спокою.

— Не кожному дано так впоратися з мечем. — Зовсім ні. Моє вміння - не дар. Я добрий, тому що щодня тренуюся з того часу, як узяв у руки зброю.