Серіал

Ми любимо тих, хто робить нам боляче.

— Так, мовчіть, не кажіть мені! По вашій запонці бачу, що у вас є яблуня та кульгава дружина. Я правий? - Ні. — Але ж дружина є? - Ні. — Ну, хоч трохи яблуні? Небагато дружини? Небагато яблук? Ну, співпрацюйте зі мною.

- Скажи мені одну річ про Стайлза, яку ти пам'ятаєш. Лише одну. - Проведіть ключ-картою, і я розповім Вам все, що захочете. - Шериф... Вони йдуть. - Одна річ. Хоч одна річ! - Він був розумний! Досить розумний, щоб не довіряти мені.

— Ви встановили прослуховування у палаті? — Я щиро і безоглядно визнаю, що, мабуть, хтось так і вчинив. — Етичні аспекти можна пропустити та одразу перейти до того, що це не законно. — Ні, згідно з рішенням Верховного суду у справі Іди проти Нафіг.

- Покажіть свої руки. — Хочете прочитати моє майбутнє? — Ваше минуле.

— Ти що, зовсім голий? - Ні, в жіночих трусиках. — Ти їх завжди носиш? — Ні, сьогодні вперше вдягнув. — Ось біда, тільки людина вирішила одягнути жіночі трусики і тут таке...

Ніколи не говори азіату, що він припустився помилки, а то піде в підсобку і кинеться на меч.

Політика — це коли навмисно роблять щось краще для одних та гірше для інших.

Якщо ви замислитеся, інстинктивно людина завжди, завжди стає на бік найслабших, переможених. Так що, якщо ми покажемо всім нашу слабкість, наші рани, що ми знаходимося на межі капітуляції, це викличе потрясіння.

Перш ніж відправити його на смерть, я мушу його вилікувати. Це тільки мені здається дивним?