гроші

Багато прикрашені барочні фасади будівлі бургомістра я хоч і бачу вперше, але мені вони подобаються.

У 30-ті роки наше кіно було найкращим у світі. Досить згадати найкращий фільм усіх часів та народів«Броненосець Потьомкін». У кіноіндустрії були задіяні найкращі творчі сили країни. Після Великої Вітчизняної війни "на сцену" вийшли нові режисери - солдати-переможці. На основі їхніх особистих переживань було створено багато чудових картин. Вони знімали те, що бачили та пережили самі. Оскільки кіно у нас справа сімейна, то на зміну солдатам-переможцям прийшли їхні сини. За плечима синів не було нічого, крім ВДІКу, і рівень кіно помітно впав. Коли ж дітей змінили онуки, то ми побачили... те, що бачимо зараз. Наркотики, пиятики, гомосексуалізм, тобто що вони знають і люблять.

Я вирушив до Великого театру на оперу Сен-Санса«Самсон і Даліла». Насамперед мені хотілося розглянути публіку. А вона, якщо згадати передреволюційний період, рішуче змінилася. Зал заповнили глядачі, одягнені в одноманітний повсякденний одяг. Склад глядачів, що розташувалися від гальорки до партеру, рішуче змінився. Ті самі люди, які в старі часи нашкребали гроші, щоб купити квиток і влаштуватися під стелею, сиділи тепер там, де колись розташовувалась публіка, що відвідувала театр, щоб розважитися після рясної трапези.

- У тебе є робота. Ти маєш я. Ти живий! — Я повторював собі це багато разів. Так часто, що з цих слів вивітрився весь сенс.

Жебрак із собакою сидить на вокзалі. Йому простягають гроші. Він : — Ні, дякую. У неділю я не працюю.

— Лише на війні можна знайти багатство. — Не згоден, ярл Рагнар, на війні багатство можна лише відібрати, приносять багатство земля і торгівля. Для процвітання земель та торгівлі потрібен мир.

Багато хто скаржиться на свою зовнішність, і ніхто — на мозок.

Я прямо і безжально (і я напираю на те, що безжально) пояснив їй тоді, двома словами, що великодушність молоді чарівна, але — гроша не варта. Чому не варто? Тому що дешево їй дістається, вийшло не живе, все це, так би мовити,«перші враження буття», а от подивимося вас на труді! Дешева великодушність завжди легко, і навіть віддати життя — це дешево, тому що тут тільки кров вирує і сил надлишок, краси пристрасно хочеться! Ні, візьміть подвиг великодушності, важкий, тихий, нечутний, без блиску, з наклепом, де багато жертви і ні краплі слави, де ви, сяюча людина, перед усіма виставлені негідником, тоді як ви чесніші за всіх людей на землі, - ну-тка, спробуйте-но цей подвиг, ні-с, відмовитесь!

Оцінка – смайлик. Про що тут міркувати, справді? Сказав "клас!" - Не котить - Фігня!, І друг тебе зрозумів. Видав щось на кшталт«прекрасний сюжет, але змащений фінал», а друг тебе по шиї: не грузи зайву в голову, голова не безрозмірна. Смайловий стиль спілкування, прийнятий у світі, зручний, як фаст-фуд. Ярлики замість думок, лаконізми замість мовних оборотів. Мова, позбавлена ​​обертів, стає схожою на гавкіт. Із цим доводиться миритися: багатослівність нині не в моді. У дусі часу – шаблонні іконки на робочому столі. Оцінка – константа, сума нерівноправних вражень. Змішавши кольори, отримаємовідсутність кольору. Оцінки можна множити, додаючи проміжні градації, але від цього шкала не перестане бути одновимірною. Щоб щось сказати, доведеться відкинути ярлики.

... я не можу дозволити собі, щоб у моїй машині на задньому сидінні валялася книга з назвою«Комбат атакує» або«Спецназ виходить на зв'язок». Ми дуже різні, ти врубаєшся? Я не дивлюся«Бригаду», не люблю російську рок, у мене немає компакт-диска Серьоги з«Чорним бумером». Я читаю Уельбека, Елліс, дивлюся старе кіно з Марлен Дітріх і ***ваю від італійських дизайнерів. І свої перші гроші я витратив не на«беху» чотирирічну, як у пацанів, а на поїздку до Парижа.