людина

Ось як суспільство панує над свідомістю людини. Воно змушує людину почуватися винною навіть тоді, коли начебто й немає підстав для цього...

Я постійно думаю, чи не зробить хтось фільм про те, що діється в моїй голові.

- Привіт, вбивце. Вже на роботі? - Так. — Чия черга цього разу? — Мені шкода, Туз, але цього разу твоя черга. — Чорт забирай, мені теж шкода.

Вам треба було робити більше музики та менше зброї – сказав мандрівник. Натискати треба сюди - він показав на клавіші рояля, - а не на це, - він тицьнув пальцем у спусковий гачок автомата.

Я хотів цього найбільше на світі, але раніше я повинен був щось почути від неї. Коли там унизу вона вимовила моє ім'я, це пробудило в мені якесь почуття. Я поки що не зрозумів, чи означало воно щось важливе, до чого я поки що не був готовий, але я знав, що мені потрібно, щоб вона сказала це, я хотів почути, що мене вона хоче. Мені треба було знати, що цієї ночі вона моя.

- Ви атеїст? — Тільки на Різдво та Великдень. У решту днів це не важливо.

Коли ти можеш жити вічно, навіщо ти живеш? (Якби ти зміг жити вічно, навіщо б ти жив?)

Краще один раз пройти через страх смерті, ніж постійно жити в страху.

Якби я турбувалася про всіх, хто захоплюється мною, наслідує мене або переслідує мене, у мене не залишилося б часу на те, щоб бути такою неймовірною...

- Чого ти хочеш найбільше? - Бути щасливою. Але, здається, більше не знаю як.