правда

Ми були разом, я забув весь світ.

Я не дуже зрозуміло говорю, але я не дуже зрозуміло і думаю.

Кажуть, я був дуже накурений, коли вів церемонію«Оскара». Але це нісенітниця, звичайно. Я був під героїном.

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок... Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.

Як дивно, - думала вона. — Не рахуючи останніх днів, у цьому будинку постійно жили понад сто п'ятдесят років. Він ніколи не пустував, його не продавали - їм завжди володіли мої предки. Тут росли діти, помирали старі. Будинок і сам став живим... І тепер ця раптова порожнеча та усвідомлення того, що він нікому не потрібен.

У вас все через дупу, досі не зрозумію, через чию саме, і з якого боку розташований вихід із неї.

Тоне одна людина у воді, підпливає корабель. Йому кажуть: Вам допомогти? Він:« Ні, дякую, Бог допоможе». Потім інший корабель: Вам допомогти? Він:« Бог допоможе». Тут він тоне і потрапляє на небо. Запитує:«Господи, що ж ти мене не врятував?» А Бог йому:«Дурень! Я ж прислав тобі два кораблі!

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.

Ти знаєш, іноді ми боремося просто тому, що не можемо сказати іншим, що ми відчуваємо насправді.