правда

Людина іноді навіть у палаці не може бути щасливою зі своєю половиною.

Життя дає мені їжу для роздумів, але переварити її мої мізки не в змозі. Чи це повинен робити шлунок?

Тепер ти ясно бачиш речі. Бачиш ці безглузді життя, дивні голоси. Навколо Міллі Ваніллі. Ти дивишся на речі, які не можеш купити, а тепер навіть не хочеш купувати. Все це залишиться після твого відходу, після смерті. І тоді ти розумієш, що всі ці речі в яскравих вітринах, ці моделі в каталогах, ці фарби, ці спеціальні пропозиції, ці рецепти Марти Стюарт, ці гори жирної їжі лише спроба відстрочити нашу смерть. Але марно.

Інтернет – дуже приваблива штука через такі речі. Крім того, що він є чудовим майданчиком для спілкування, він відкриває людині можливість іншого. Ту, про яку ми читали у фантастичних романах. Можливість перетворення.

Черепашки — мушлі, а карасі — карасі. Черепашками карасі ласують, а карасями — щуки. І мушлі ні в чому не винні, і карасі не винні, а й ті й інші повинні відповідати. Хоч сто років про це думай, а нічого іншого не вигадаєш.

- Ти як? - На мене накинувся мертвий ведмідь! - Так саме. -... життя - кумедна штука.

Мимоволі зігнешся, якщо будь-яка справа під силу.

Вона відчувала непереборне бажання сказати йому, наче найбанальніша з усіх жінок: Не відпускай мене, тримай мене біля себе, укрий мене, зроби мене своєю рабинею, будь сильним! Але це були слова, які вона не могла і не вміла вимовити. Випустивши його з обіймів, вона тільки й сказала: — Я дуже рада, що я з тобою. — Це було найбільше, що вона вміла сказати за її стриманої вдачі.

Тоне одна людина у воді, підпливає корабель. Йому кажуть: Вам допомогти? Він:« Ні, дякую, Бог допоможе». Потім інший корабель: Вам допомогти? Він:« Бог допоможе». Тут він тоне і потрапляє на небо. Запитує:«Господи, що ж ти мене не врятував?» А Бог йому:«Дурень! Я ж прислав тобі два кораблі!

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.