правда

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

Ми всі дружно випиваємо коктейль із пристрасті, хтивості, ніжності, ревнощів, крові та обману.

- Майку, так не можна, це ж наш прекурсор, без неї ніяк. — Пацан, якщо доведеться трохи гальмувати, то й нехай — краще так, ніж сісти або здохнути через психованну дуру. — Чогось вона мені шаленої не здалося... скоріше... правильною. — Ну ось, тепер ти сексист, повір — баба заслуговує на смерть, як будь-який мужик на світі.

Я, чесно зізнаюся, не завжди розумію жіночу логіку: начебто мужик усім хороший, а жінка вибирає іншого, якогось замухрюшку, і щаслива з ним.

Бог каже, бери, що хочеш... і заплати за все.

— Тобі потрібні неприємності? — А що є зайві? Якщо на халяву, тоді чому ні? Халява на те й халява: бери більше, ховай далі.

Чим яскравіша зірка, тим швидше вона згоряє.

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід… — Чому? — Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення. - Побачення, ти це про що? — Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

А я не така, як ти! Я, на жаль, ні в чому на цьому світі не впевнена! Крім того, що всі ми здохнемо рано чи пізно! Але я знаю, що потрібно ловити кожен момент, використати кожен шанс.

Якби емоції змушували нас поводитися раціонально, вони б не були емоціями.