життя

«Твої» люди залишаються з тобою, хоч би як ти нив, хоч би яким ором орав, хоч би як пропадав. Вони просто їсти, вони раді тобі відкрити двері, простягнути руки, розділити бутерброд.

Читати мене повинні мало хто, розуміти - ще менше, а вже тих, хто прийме мене близько до серця, зовсім мало. Але якщо так, то, може, мені й до старості вдасться дожити.

- Як ти дізнався? Як ти здогадався, що я погоджусь бути з тобою? — У тебе я побачив себе.

- Що така більшість? Це справжнісіньке г…! Бути у складі більшості – доля скотського бидла. Нерони і Гракхи, Шекспіри і Шіллери, Блюхери і Шарнхорсти завжди залишалися в меншості, а натовп лише слідував за ними... Більшість існує для того, щоб його зневажати!

Коли тебе все дратує, розумієш, що ти старий.

А якщо ти приходиш щоразу в інший час, я не знаю, на яку годину готувати своє серце... Потрібно дотримуватися обрядів.

Що нині молодь! Трудяться, виснажують Себе для служби та нагород.

Доля подібна до маловідвідуваного ресторану, набитого дивними офіціантами, які приносять Вам те, що Ви не замовляли, або просто не любите.

Бо природа, забезпечивши лева кігтями та зубами, слона – бивнями,... обдарувала жінку для самозахисту та оборони мистецтвом удавання і всю свою міць, що виразилася в чоловікові у тілесній силі та розумі, передала жінці у формі цього дару. Тому вдавання в ній є вроджена якість і властиво майже тією самою мірою як розумній, так і дурній жінці.

Роки, вони як дощ - йдуть, йдуть, та й минають.