життя

Ти мало не вибачився хвилину тому — не псуй враження.

Світ великий, а дружба безмежна!

Стерпиш несправедливість разів, два — і ти зламаний. Можна стерпіти злидні, але тільки не те, що твоя людська гідність принижує якийсь впливовий гівнюк. Своїм кривдникам я завжди показував зуби.

Навіть у найчистішій і найсвітлішій душі живе демон. Крихітний, непомітний, безневинний, він чекає свого часу. Чекає зручного моменту, щоб зжерти сяюче світло і викинути з себе морок, який поглине все і вся...

І скільки разів людина має виявляти«нехарактерну реакцію», щоб оточуючі зрештою зрозуміли, що вона для неї якраз характерна?

Єдина мета художника – відобразити власні переживання. Але з того моменту, як твір закінчено, він живе самостійним життям і висловлює зовсім не те, що в нього було закладено.

Все буває, Ви необов'язково гей, навіть спите з геям.

Хто цікавиться танцями, тому нічого не варто закохатися.

— Це ми об'єднуємо країну всі сімнадцять років? Ти не втомлюєшся? — Щодня. - І скільки ми протягнемо на одній ненависті? — Ну, сімнадцять років ми протягли.

– Але якщо ви про Бога знаєте, то чому ж не кажете їм? – гаряче сказав Дикун. – Чому не даєте їм цих книжок? – З тієї самої причини, через яку не даємо«Отелло», – ці книги старі; вони – про Бога, яким він уявлявся сторіччя тому. Не про Бога нинішнього. – Але ж Бог не змінюється. – Зате люди змінюються.