життя

Ранок був чудовий. Саме щастя, здавалося, висіло над землею і, відбиваючись у діамантових росинках, манило до себе душу перехожого... Ліс, оповитий ранковим світлом, був тихий і нерухомий, ніби прислухався до моїх кроків і цвірінькання пташиної братії, що зустрічала мене висловлюваннями недовіри і... Повітря було просякнуте випарами весняної зелені і своєю ніжністю пестило мої здорові легені. Я дихав їм і, окидаючи захопленими очима простір, відчував весну, молодість, і мені здавалося, що молоді берізки, придорожня трава і майські жуки, що гули безупинно, розділяли це моє почуття.«І чого там, у світі, — думав я, — тісниться людинау своїх тісних халупах, у своїх вузьких і тісних ідейках, якщо тут такий простір для життя та думки? Чому він не йде сюди?

І недужі зживали свої хвороби і йшли за нами вслід, славлячи Ісуса, а ми вирушили далі. І спитав один у Юди сина Симонова барвника: Чи можеш пройти по воді аки по суху? І якщо ти це вмієш, то покажи, щоб усьому світу явити, що ти не такий, як усі. Він же відповів: Дивись на мене і відповідай, чи стою я зараз перед тобою, чи йду по воді як по суху? Той сказав: Стоїш. Відповів йому: А звідки це знаєш? Сказав: бачу. Відповів йому: А чому ти віриш своїм очам, чи мало вони тебе обманювали? І сказав той: Обманювали мене мої очі. І відповів йому: Ось і зараз не вір очам своїм, вони кажуть тобі, що стою, а я кажу, що йду. Кому повіриш? І він відповів: тобі.

Ми думаємо, що любимо когось за його гідності, але насправді ми любимо... саму любов.

Діти дорослішають надто швидко. Коли я намагаюся згадати своє дитинство, згадується мало. Або просто не згадується. Діти дорослішають надто швидко. Потрібно це заборонити. Заборонити дорослішати. Тоді все буде краще, ніж є.

Лідерство вимагає, щоб люди залишалися з вами, попри все. Лідерство - це здатність об'єднати людей не тільки для однієї події, а на багато років.

Доля – вона шанс лише раз дає. Вона не жінка, це до них можна багато підходів робити, щоб домогтися свого, поки сили і терпіння є. Ну, або гроші, якщо на морду страшний і недорікуватий. А до долі колись один раз спиною повернувся, то другої спроби вона не дасть.

Тепер не час думати про те, чого в тебе немає. Подумай про те, як би обійтися з тим, що є.

Я засміялася, і це виявилося також дуже прикольно! Клянуся, я на власні очі побачила, як мій сміх поплив по повітрі, наче пух кульбаби, тільки він був не білий, а морозно-блакитний, як глазур на іменинному торті. Нехило, так? Ось уже не думала, що пробити голову і вирубатись буде так круто!

Як хочеться жити, так не можна; а як можна, то не хочеться.

Неможливо знайти щастя в собі, не спробувавши його в обіймах хоча б однієї людини.