життя

Ніхто не хоче, щоб той, хто тебе знищив, бачив, як тобі боляче...

У нього очі такі, Що запам'ятати кожен мусить. Мені ж краще, обережніший, В них зовсім не дивитись.

Все в цьому світі рухається — чи трамваю, пароплави, паровози, — все це рухається зовсім не електричною силою, не вугіллям, а нашим розумом. Безперечно, якби не було цього, не було б електрики.

Приходячи – не радуйся, йдучи – не сумуй.

Завжди знайдуться покійники, які від нудьги готові отруювати нам життя ; мучившись самотністю, вони прискорюють рух живих до могили.

Мені ніколи не хотілося проникнути за лаштунки, щоб розгадати секрет фокусника. Мені достатньо було, що ілюзія існує.

Ти гаразд? Якщо ні – це нормально.

Ми всі тут — лише яскраві іскорки, що горять посередині нескінченної вселенської чорноти. Ми супутники. Ми, люди, їдемо нескінченною дорогою в порожнечі, на якій рідко зустрінеш когось. І в кожній машині друг, ще одна іскра. Ми – супутники на дорозі. Яка гарна відповідь.

Я не буду по тілах блукати, Від гуркоту репліки фінальної. Ти не бійся, адже мені не п'ятнадцять - Іду я професійно.

Татуювання, кров та шрами – ось з чого я зроблена.