життя

Я віддячу тобі,— сказав мій дядько,— я заповідаю тобі твори Леніна. Віднеси їх до макулатури і поміняй на«Буратіно»... Але спочатку задуши мене.

Тільки мрія, що впала, ще билася, відтягуючи час, чіпляючись за те, чого вже не можна було втримати.

Він не знає людей та їхніх слабких струн, бо займався цілим життям самим собою.

У житті, як у граматиці: винятків більше, ніж правил.

Не питай, якщо ти письменник, що література може, а питай, що ти ти! - Винен.

Те, що ти показуєш характер, зовсім не говорить про те, що цей характер у тебе є.

Причина моїх почуттів тільки в мені, ти не несеш за них відповідальності.

Не можна осягнути абсолютного щастя, не пізнавши горя.

Ми не обмежені коротким сьогоденням, воно простягається глибоко в наше минуле. Воно пронизує всі наші почуття, особливо ті глибинні, які визначають, хто ми є і як це бути тим, хто ми є. Ці почуття не мають тимчасових рамок, вони цих рамок не знають і не визнають.

Смерть робить винятків. Забирає раз і назавжди.