Алессандро Барікко

... крапля дощу, що впала з неба, щоб сльозою пролитися на клавішу кольору слонової кістки і, скатившись у щілину між до і ре, зникнути там назавжди - яка чудова доля.

Ти живий по-справжньому доти, доки маєш у запасі хорошу історію і хтось, кому можна її розповісти.

Просто дивно, наскільки це марно, — грати на трубі, коли навколо вирує війна.

Джастін Гвін був людиною правильною, точною навіть у помилках.

... Потрібно бути обережніше зі злістю: в молодості вона здається розкішшю, яку ти можеш собі дозволити, але це не так, а правда в тому, що світло злоби — холодне світло, що знищує яскравість фарб, причому знищує назавжди.

Ми грали регтайм, тому що це музика, під яку танцює Бог, коли його ніхто не бачить.