Дмитро Ємець

Ідеал - людина, яка все життя ввечері живе радісним очікуванням завтрашнього дня, а вранці кожного наступного дня встає з твердим усвідомленням того, що цей день настав.

Переконують не слова, не риторичні форми, не те, як сказано. Переконує правда, яку усвідомлюєш ти сам. І не важливо, хто приніс цю правду. Чи вичитав ти її в книзі, чи почув від випадкової людини на вулиці. Важливо, що її завжди буде принесено.

Запам'ятай раз і назавжди: радіти треба не колись можна, а коли хочеться! Радість як шампанське! Вона терпіти не може, коли її затикають пробкою!

Твоя спина широка, як диван. А в мене до диванів любов до труни.

Якщо я не зустріну її в цьому житті, я зустріну її через десять життів. Але я все одно її зустріну. Заради цього варто чекати.

У цьому житті можна все. За винятком того, чого не можна.

Тупо і нездорово любити того, хто тобі навіть і не друг, кому ти просто по-людськи не довіряєш.

Мені оранжево все, що не фіолетове!

Багатослівність – форма ввічливої ​​істерики.

За певних обставин він міг би видавити«вибач» крізь зуби. Побажати ж прощення означає повернутись до минулого спиною і ніколи, навіть не мить не побажати обернутися. Слова як такі взагалі необов'язкові. Потрібний лише рух серця.