Дмитро Ємець

Ногами танцюють посередності, генії ж танцюють серцем!

Ми страждаємо, ми мріємо про щось, а потім це виявляється фальшю, дурницею. І стає зрозумілим, що зусилля абсолютно не коштували жертв. І тоді у фінальний момент ми буваємо розчаровані. Так що, можливо, варто, прибігши першим, зупинитися біля стрічки, не обірвавши її.

Нехай хтось ще в'якне, що моя постать далека від ідеалу! Це убогий ідеал далекий від моєї постаті.

Хто до нас із мечем, того ми цеглою.

А ви думали просто вигадувати відмовки спросоння? Дайте мені чашку кави, хвилин п'ять часу і я вигадаю таку легенду, що сама в неї повірю.

Людина вмирає, коли втрачає здатність дивуватися і радіти простим речам. Будь-яка інша смерть смертю не вважається.

Робити щось заради подяки безглуздо. Добром треба жити і дихати, навіть не усвідомлюючи, що те, що ти робиш, – добро. Тільки таке діяльне добро справжнє. Решта – сурогат напоказ.

Моральність падає один раз, зате нескінченно.

Найбільше обломів чекають людини на шляхах до власних задоволень. Не ходи цими шляхами, і обломи даремно чергуватимуть у кущах.

А якщо й справді існувало велике і чисте кохання, яке він випадково розчавив, як тендітну ялинкову іграшку? Хоча що це за кохання, якщо його так просто знищити? Кохання має бути пружним і пухнастим, як новий тенісний м'яч.