Дмитро Ємець

Щодня має містити яскравий вчинок. Нехай навіть найбезглуздіший. Нехай це буде жовтий шарф, зав'язаний на березі.

Втратити ілюзію завжди особливо нестерпно в той момент, коли ти готовий до неї остаточно повірити.

Кохання - вогонь. Випробування - вода. Якщо у слабке багаття вилити відро води — воно згасне. Якщо ж у сильний — тільки пшикне, і вода стане парою.

Єхидство - це у мене ускладнення на мізки після діатезу.

Загалом щоденник — корисна штука. Наче фото душі.

Ти вважаєш, що любиш. Але що таке "любити" - не знаєш і сам. Чи можеш чесно сказати, що не шукаєш своїх задоволень? Чи не дратуєшся, готовий приймати людину і в хворобі, і в поганому настрої, готовий нескінченно терпіти? Прощати недосконалість, помилки, недоліки? Некрасивість, що з'являються зморшки, зуби, що псуються поступово? Завжди віддавати, нічого не отримуючи натомість? Кохання – це нескінченні дрібні жертви. Великі жертви від тебе вимагатимуть рідко, а ось дрібні – кожну мить. І якщо ти до них не готовий, не готовий і до кохання. Назви своє почуття якось інакше і не пачкай хорошогослова. Воно й так зараз забруднене.

Минуле померло, майбутнє не настало. Ти ж ідеш по вузькому гребеню сьогодення між прірвою минулого і прийдешнього, хилившись то в один бік, то в інший. Лезо бритви в порівнянні з цим гребенем видалося б широким проспектом. Це і є життя.

Пий і не булькай, бо хвіст відвалиться!

— Але ж має бути сенс! — Тим, кому сенс щось винен, він прощає.

Здається мені, ти і твої губи розійшлися у думках.