Дуглас Адамс

Проти фанатиків ми безсилі. Нам, за великим рахунком, все на фігу — а їм зовсім навпаки. Виходить, вони переможуть.

Еволюція ніби глянула на них з огидою, відвернулася і пішла геть, списавши їх як результат невдалого експерименту.

— Як там називається ця ваша національна англійська гра? — Е… крикет? Самознищення? - Ах так, згадала: парламентська демократія.

... по-моєму, ми заощадимо багато часу, якщо я збожеволію прямо зараз.

— Значить, наші неприємності ще не скінчилися... — Більше того, вони ще до ладу не почалися.

У життя, зрозуміло, багато непізнаних сторін, але, мабуть, найчастіше перед нами постають питання на кшталт«Чому люди народжуються?»,«Чому вмирають?» і«Чому в цьому проміжку вони прагнуть носити електронний годинник?».

Ти не можеш бачити, що бачу я, бо бачиш тільки те, що бачиш. Ти не можеш знати того, що я знаю, бо знаєш тільки те, що знаєш. Те, що бачу і знаю я, не можна просто взяти і приплюсувати до того, що бачиш і знаєш ти, бо вони різні за своєю природою. І замінити одне іншим теж не можна, бо тоді мені доведеться замінити тебе мною.

— Я дуже жалкую, що не слухав, що мені казала мама, коли я був маленьким. — І що вона казала? - Не знаю, я ж не слухав.

— Ну скільки у нас рятувальних капсул? - Ні однієї. - Добре перерахував? - Два рази.

Час — це, так би мовити, найгірше місце з усіх, де можна заблукати.