Джоан Роулінг

— Поттер перервав мене на тому, що в журналі у професора Люпіна не записано тем, які ви пройшли... — Сер, ми пройшли боггартів, червоних ковпаків, повзучих водяних та гріндилоу, — перебила Снегга Герміона. — Сьогодні ми мали приступити... — Помовчіть, міс Грейнджер, — обірвав її Снегг. — Я не питав, що ви пройшли. Мені лише хотілося вказати на безладність професора Люпіна.

— Адже ти читав його книги. Згадай усі ті дивовижні подвиги, які він здійснив. - Це він тільки пише, що зробив, - уточнив Рон.

— Коли ми навчалися на першому курсі, Гаррі, ми були зовсім ще зелені, безтурботні й невинні... Гаррі хмикнув. — У всякому разі, невинніші, ніж зараз.

Батьки, — каже Гаррі, — не повинні кидати дітей, якщо... якщо їх не примушують.

На світі немає нічого неможливого — річ лише в тому, чи вистачить у тебе хоробрості.

Тому що іноді треба думати не лише про свій порятунок! Іноді треба думати про загальне благо!

Виходить, найбільше на світі ти боїшся страху. Це похвально!

Твої страждання доводять, що ти залишаєшся людиною! Біль — доля людська...

— І ти навіть ні на кого з нас не хочеш дивитися! - вигукнула Джіні. — Це не я, а ви все на мене не хочете дивитися! - спалахнув Гаррі. — Може, ви озираєтесь один на одного, але ніяк не потрапите в такт? - припустила Герміона, іронічно піднявши куточки губ.

— Я шпигував заради вас, брехав заради вас, наражав себе на смертельну небезпеку заради вас. І думав, що роблю все це для того, щоб зберегти життя синові Лілі. А тепер ви кажете мені, що вирощували його як свиню для забою... - Це зворушливо, Северусе, - серйозно сказав Дамблдор. — Чи не прив'язалися ви, зрештою, до хлопчика? - До хлопчика? - вигукнув Снігг. - Еспекто патронум! З кінчика його палички вирвалася срібна лань, зістрибнула на підлогу, одним стрибком перетнула кабінет і вилетіла у відчинене вікно. Дамблдор дивився їй услід. Коли срібне свічення згасло, він обернувся до Снігга, і очі його були сповнені сліз. - Після стільки років? — Завжди, — відповів Снейп.