Джорджіо Фалетті

У свідомості мішалися тисячі картин, доль, реальність поєднувалася з вигадкою, сьогодення з минулим, справжнє з хибним, фарби з мороком, аромат квітів із запахом землі та різкою смугою розкладання.

Хотілося спокою, від якого люди здебільшого сахаються, як від чуми.

Мрійник будує повітряні замки, псих у них живе, а психіатр отримує орендну плату.

Ніхто не помилиться, якщо спекулюватиме на несмаку населення.

Розумна людина дає часом світові більше, ніж отримує, а хитра намагається взяти якнайбільше і дати натомість мінімум.

Світ не любить тих, хто виплескує назовні свої страждання. Всі тішать себе ілюзією, що зла немає і не бажають, щоб їм доводили протилежне.

Неможливо змусити себе знову полюбити. Для цього мало волі, нехай навіть залізної: тут потрібне благословення випадку, тобто сукупність речей, яку досі не пояснили до кінця ні тисячі років досвіду, ні будь-які міркування, ні поезія, здатні лише визнати її існування.

Війна — найдурніша з людських вигадок.

Музика не зрадить, музика - це життя і мета життя. Музика – початок і кінець усього.

Потоку життя зовсім не важливо, хто пливе, а хто проти течії.