Олег Рой

Легко бути сильним, коли нічого більше втрачати.

Їй завжди хотілося малюка, неважливо кого, доньку чи сина — головне, щоб поряд була мила рідна істота, про яку можна було б дбати, яка б усміхалася їй, потребувала б її, радувала б своїми успіхами і щиро, усією душею, любила б її.

Хіба таке не відбувається часто, коли хтось, підстерігши чужу слабкість, чужу помилку, користується нею, щоб відібрати в людини все, що в неї є – силу, багатство, успіх, славу – і привласнити це собі?

Якщо людина постійно вказує тобі на твої недоліки, варто замислюватися не про те, щоб змінитися заради неї, а про те, чи варто вона взагалі твоєї уваги.

Бездумно робити нічого не можна!

Якщо в людини багатий внутрішній світ, якщо в нього є душа, то з нею добре і цікаво незалежно від того, тринадцять йому чи дев'яносто.

Вони завжди були друзями, скільки він пам'ятав себе. Потім один із них став бізнесменом, інший – художником. Але бізнесмен виявився затребуваним життям, а художник – ні. У цьому й полягала проблема.

Бути коханою, мабуть, навіть краще ніж любити самої. Не було чарівності – не буде й розчарування.

До чого ж міцно в'їлися в нашу свідомість стереотипи!

У деяких людей все напоказ: не для себе, не для життя, а для демонстрації чужим людям.