Олег Рой

Раніше кіно знімали зовсім не таке, як зараз. Воно було наївніше, але водночас і глибше. І людяніше, чи що. У старому кіно смерть - це завжди трагедія, навіть якщо вмирає якийсь другорядний, зовсім непомітний персонаж. А в кожному другому сучасному фільмі мало не гори трупів і нікому їх не шкода. Ні глядачам, ні героям...

Хтось закохується у п'ятдесят і щасливий, хтось – у чотирнадцять і перше розчарування йому вистачає на все життя. А є люди, які жодного разу не відчували нічого схожого і таких чимало.

Що це за тато, з яким трапляються? Тато має бути поруч щодня.

Іноді набагато цікавіше здобувати, ніж пожинати плоди перемог.

Коли людина сильно закохана, вона не схильна помітити півтони недоліків коханого, розчиняючись часом у грамі його достоїнств.

Хіба може звичайна людина стати чарівником, полетіти на іншу планету або вирушити в далеку подорож — в інші країни, на безлюдні острови чи навіть крізь час, минуле чи майбутнє? Я відповім: "Звичайно, і дуже легко!" Для цього йому достатньо лише взяти до рук гарну книгу.

Вік полягає у вантажі проблем та досвіді, який тисне на людину, а не у кількості прожитих років. Просто зазвичай ці параметри збігаються.

Як відомо, не все золото, що блищить, а стрази часом сяють яскравіше за справжніх діамантів.

Якщо вже в моєму житті і будуть чорні смуги, то нехай вони будуть шоколадними!

Щастя буває дуже різним. Не обов'язково воно яскраве і схоже на ураган, воно може бути спокійним і тихим. Але це все одно щастя.