Олександр Островський

Ніхто душі моєї не знає, І почуттів не може описати.

Адже ревниві люди ревнують без жодного приводу.

— Жінка, коли розсердиться, так уявляє, що може наговорити дуже гірких істин. Почне урочисто;«По-перше», та у п'яти словах усе й висловить; далі змісту і бракує.«По-друге»,«по-друге», а сказати нічого. — Ах, який гидкий! — Але й тут вони не губляться. Коли у них ні слів, ні міркування не вистачає, то вони лаятися починають. А по-друге, скажуть: Ти дурень, невігла. То що? - Так точно. А по-друге, ти невігла!

Що мені тебе судити! У мене є свої гріхи.

Що за людей, що без людей, я все одна, нічого з себе не доводжу.

Сльози у вас дешеві.

Розповідати сни іноді точно те саме, що розповідати свої таємні думки чи бажання, а це не завжди зручно.

Ти благай бога, щоб повік робота була, щоб ситим бути.

Наш народ простий, смирний, терплячий народ ; я тобі скажу, його можна грабувати.

Все високе та все прекрасне знайде собі оцінку.