Олександр Островський

Іноді кажуть одне, а думають зовсім інше. Навіщо я всякому стану пояснювати свої почуття!

Як хочеться жити, так не можна; а як можна, то не хочеться.

Ось воно, життя-то; істинно сказано: метушня суєт і всіляка метушня. Чорт знає, і сам не розбереш чого хочеться.

У вас шансів більше за мій: молодість — велика справа.

Не можна, матінко, без гріха: у світі живемо.

Ти думаєш, коли людина закохана, то зараз гам... і з'їв? З тонких парфумів зіткана моя душа.

Перший обов'язок, щоб діти слухалися батьків. Це не нами заведено, не нами скінчиться.

- Річ... так, річ! Вони мають рацію, я річ, а не людина... Нарешті слово для мене знайдено, ви знайшли його... Будь-яка річ повинна мати господаря, я піду до господаря. - Я беру вас, я ваш господар. - О, ні! Кожній речі своя ціна є... я занадто, занадто дорога для вас... Якщо вже бути річчю, то одна втіха — бути дорогою, дуже дорогою.

Тут сторона голодна, народ живе день у день, що урве, тим і ситий. Потопаючий, кажуть, хапається за соломинку; а голодуючий за те, що погано лежить.

Чутливі серця завжди заважають не в свою справу і лізуть туди з порадами, де їх не питають.