Рей Бредбері

Завжди вірний справедливості, містер Бенедикт поховав одного багача голяка. А бідняка вбрав у парчовий одяг із золотими п'ятидоларовими монетами замість ґудзиків та двадцятидоларовими на віках. Знайомого юриста не став ховати зовсім: засунув у сміттєспалювальник, а труна набила наловленими напередодні тхорами.

Сонце не просто зійшло, воно нарило як потік і переповнило весь світ.

— Знаєш, у чому твоя біда? — гаркнув Крамлі, але відразу пом'якшив тон. — Ти любиш людей, які на це не заслуговують.

За гріхи війни люди у пеклі не горять. Війна є війна.

— Чи не помер Бог? - почав він. — Одвічне питання. Якось, почувши його, я розсміявся і відповів:« Ні не помер, просто задрімав під вашу порожню балаканину».

Ми — неможливість у неможливому Всесвіті.

... Чим більше ти ревеш, тим більше солі злизнуть вони з твого підборіддя. Ну, ридай, а вони смоктатимуть твої охи та ахи, як коти валеріанку.

Життя, це чарівне скупчення найрізноманітніших понять, продовжується. Вона рухає сама себе і сама себе оберігає, а сенс їй надає шаленство.

Любити - це означає жити вічно, бо любов безсмертна. Слухати про кохання ніколи не в тягар, чути освідчення в коханні ніколи не набридне. Від цих слів людина воскресає знову і знову.

- Хто ви? — Я людина, яка не доросла до своєї мрії.