Стефані Вробель

Більшість людей не любить довго злитися. Їм здається, що гнів поглинає та руйнує їх, тому вони відпускають його та забувають образи. Але деякі з нас нічого не забувають і нікого не вибачають. Ми щодня точимо свої сокири, вони завжди напоготові. Благання про пощаду нам однаково що льодяники, хрусткі на зубах. Кажуть, важко постійно тягати із собою вантаж образ. Добре, що ми такі сильні.

Маніпулювати людьми набагато простіше, коли вони не бачать у тобі загрози.

Але людям не подобається історія про прощення. Вони хочуть бачити, як горять мости. Їм потрібна драма, на тлі якої їхні власні життя здадуться нормальними. Я вже починала це розуміти.

Одна дівчинка плаче. Жаль, я не можу до неї приєднатися.

Кава — це ритуал, ознака дорослості. Тільки дитина відмовиться від нього.