Террі Пратчетт

— А я одного разу з'їв людину. Під час облоги, ось так. — Що, справді з'їв? - Не цілком, тільки ногу. - Це жахливо! — Та ні, з гірчицею нормально.

Майбутнє є чорним, похмурим і жахливим. Ніякого світла в кінці тунелю, а якщо воно там і є, то це зустрічний поїзд.

Рінсвінд десь чув, що померти - це все одно, що перейти з кімнати в кімнату. Різниця тільки в тому, що коли ти крикнеш:«Гей, а де мої чисті шкарпетки?», тобі ніхто не відповість.

«19.00-19.05. Бути веселим та розкутим, посміхатися людям».

Люди, які ні кого не потребують, потребують того, щоб люди навколо бачили, що вони абсолютно ні кого не потребують.

Цей старий світ дуже забавний. Над ним не можна не сміятися. Адже, якщо не сміятися, можна збожеволіти.

— Він що, дурний? - Ніби як. Але у цього чокнутого грошей кури не клюють. - А-а, тоді він не може бути чокнутим. Я побачив світ. Якщо у людини грошей кури не клюють, то вона просто ексцентрична.

Грим на її витончений фарфоровий личко наносив клоун. Причому сліпий. І у боксерських рукавичках. Повний туман.

Віра в богів потрібна людям бодай тому, що вірити в людей надто важко.

Будь обережним у своїх бажаннях, адже невідомо, хто може їх почути. Або що.