Дон Жуан

У долі чоловіків кохання не основне. Для жінки кохання та життя — одне.

Сумно, якщо в душах ціпеніють Стремлення, поховані навіки, Вдавання всіма почуттями володіє, І одягає маску людина.

Ніхто відкрито діяти не сміє; Ми наших думок стримуємо біг. Оскільки всі поети – лицеміри, Ми приймаємо вигадки на віру.

Нестабільності я не визнаю, Противні, бридкі, мерзенні мені натури, Зміняють вічно суть свою, Як ртуть від змін температури.