Маленький принц

— Якось я за один день бачив захід сонця сорок тричі! І трохи згодом ти додав: — Знаєш... коли дуже сумно, добре подивитися, як заходить сонце... — Значить, того дня, коли ти бачив сорок три заходи сонця, тобі було дуже сумно? Але маленький принц не відповів.

...я прислухався до неї, навіть коли вона замовкла... Вона моя.

Мій друг мені ніколи нічого не пояснював. Можливо, він думав, що я такий самий, як і він.

Марнославні люди глухі до всього, крім похвал.

Якщо я накажу своєму генералові обернутися морською чайкою, — казав король, — і якщо генерал не виконає наказу, то це буде не його вина, а моя!

Такий народ ці дорослі. Не варто на них гніватися. Діти мають бути дуже поблажливими до дорослих.

Адже можна бути вірним обов'язку і все—таки лінивим.

— Хотів би я знати, навіщо зірки світяться... — Мабуть, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.

Там добре, де нас немає.

Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не в кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, яким ніщо не цікаве, окрім цифр.