Непричесані думки

Читати мене повинні мало хто, розуміти - ще менше, а вже тих, хто прийме мене близько до серця, зовсім мало. Але якщо так, то, може, мені й до старості вдасться дожити.

Я не наздогнав свого часу? Мабуть, я відчував, що воно переслідує мене.

Я даю вам гіркі пігулки у солодкій оболонці. Самі пігулки нешкідливі, вся отрута – у їх солодощі.

Коли я самостійно приходив до думки, вже висловленої десь великим філософом, це не підносило мене в моїх очах, а принижувало його. Що це – мікроманія чи мегаломанія?

Важко визначити, хто з тих, хто плив за течією, робить це добровільно.

Будь-яку гидоту я бачу наскрізь – тоді помітними залишаються лише переваги.

Іноді шматки з панського столу падають і в розкриті в протестуючому крику роти.

Скільки людей подорожує за межі власних горизонтів!

Що я пишу? Афоризми, фрашки, лірику чи сатиру? Ні, я пишу себе – свій власний щоденник.

Працюють над тим, щоби підвищити рівень дна.