Як писати книжки. Мемуари про ремесло

А я вірю, що Богові не має справи до організованих релігій.

Є погані письменники, які пишуть вірші про«розгнівані груди лесбіянки», але є й грамотні. Це люди, які розуміють, що як би лесбіянка не злилася, а груди все одно залишаться грудьми.

Письменництво – робота самотня. І якщо є хтось, хто вірить у тебе, – це вже дуже багато. Тому, хто вірить, не треба вимовляти промови. Він вірить – цього достатньо.

Книги Норріса викликали сильне обурення суспільства, на яке Норріс холодно і спокійно відповідав:«Чи чорта мені в їхній думці? Я до них не підмазуюсь. Я кажу правду".

... як часто нам повідомляють відомості, без яких ми б чудово обійшлися.

Врешті-решт раковина творить перлини зі смітинки під мантією, а не на семінарах зі створення перлів за участю інших раковин.

Я став торгуватися, бо так завжди роблять наркомани. Я був привабливий, тому що вони привабливі. Зрештою, мені було дано два тижні на роздум. Згадуючи це тепер, я розумію все шаленство цього рішення. Стоїть людина на даху будівлі, що горить. Підлітає гелікоптер, зависає над ним, кидає сходи.«Лезь!» — кричить чоловік, звісившись із дверцят. Хмир на даху будинку, що горить, відповідає:«Дайте мені два тижні подумати».

... але що взагалі у школі гарного? Коли нас туди жбурляють як заручників у турецьку лазню, школа здається нам найважливішою справою у світі. Тільки після третього чи четвертого класу ми починаємо розуміти, який це взагалі ідіотизм від початку до кінця.