Жерміналь

Катріна навіть не встигла розсердитись: він тримав її за талію, кружляв їй голову ніжними словами. Яка вона дурна, навіщо боятися? Невже він хоче заподіяти зло такій милці, м'якій, як шовк, такій ніжній, що він готовий її з'їсти.

Заробітна плата – це нова форма рабства.

Ці негідники робітники знову вибрали для свого бунту такий день, коли в мене гості. Отож і робіть добро безсовісним людям!

Хліба? Та хіба в цьому щастя, йолопи? Адже він їв досита і все ж таки готовий був кричати від болю душевного. У сім'ї в нього розвал, все життя зіпсоване, — і від думки про це в нього підкочували до горла ридання, стогін смертельного борошна. Та хіба вся річ у тому, щоб не знати голоду? Хіба все тоді піде якнайкраще?... Відрізайте кожному скибку хліба, а душу ви не позбавите від жодної прикрості. Ні, ви лише досягнете того, що на землі чаша страждань переповниться, і прийде день, коли люди, як собаки, завиють від безвихідного відчаю, бо вони розпрощаться з бездумним задоволенням своїх інстинктів і піднімуться до страждання., що породжується невгамовними пристрастями.

Можна не сходитися у поглядах і поважати одне одного.

З початку страйку голод посилював образи, люди відчували потребу у взаємних зіткненнях.

З них просто знущалися, коли оголосили їх вільними. Так, їм дали повну свободу подихати з голоду, і цією свободою вони користувалися щосили!

Коли люди знають, що правда на їхньому боці, це надає їм духу, і врешті—решт вони свого доб'ються.