Життя у борг

Якою незграбною стає людина, коли вона любить по-справжньому! Як швидко злітає з нього самовпевненість! І яким самотнім він собі здається, весь його хвалений досвід друг розсіюється, як дим, і він почувається таким невпевненим!

Я не ревную, у мене для цього нема часу.

Це і є щастя, - думала Ліліан. — Хвилина тиші перед тим, що на тебе чекає.

Ти вважаєш, що я кидаю на вітер свої гроші, а я вважаю, що ти кидаєш на вітер своє життя.

Вона подібна до полум'я. Або кинджалу.

…але яка користь, навіть якщо знаєш, що інший правий? Розум дано людині, щоб вона зрозуміла: жити одним розумом не можна. Люди живуть почуттями, а для почуттів байдуже, хто має рацію.

Хто хоче втримати, той втрачає. Хто готовий з усмішкою відпустити – того намагаються утримати.

Я зрозумів, що немає такого місця, яке було б таким гарним, щоб заради нього варто було кидатися життям. І таких людей, заради яких це варто було б робити, теж майже немає.

Різання. Що він називає різкістю? І хіба я різка? А може, я просто не маю часу делікатно обманювати, прикриваючи гірку правду фальшивою позолотою хороших манер.

Нерозсудливість ще не є хоробрістю.