Я не шкодую про пережиту бідність. Якщо вірити Хемінгуею, бідність – незамінна школа для письменника. Бідність робить людину пильною. І так далі. Цікаво, що Хемінгуей це зрозумів, як тільки розбагатів.
— Як, щодня разом мало знаєш?.. — Мало. Не знаю, що вона криється під цим спокоєм, не знаю її минулого і не вгадую її майбутнього. Жінка вона чи лялька, живе чи підробляється під життя? І це мучить мене...