Книга / твір

Більшість неймовірно красивих жінок трохи марнославні.

Як не буває жінок, які не хочуть бути красивими, так і не буває нецікавих жінок.

Як просто часом любити кораблі. У важкі дні, коли небо валиться з рук, коли доля зав'язується в тугі морські вузли, просолені бідами, коли твоя людина з опори перетворюється на опонента, коли немає більше сил розплющувати очі і бачити все те саме: стіну будинку за вікном, не викинуте сміття, недомитий посуд, набридлу роботу, нещирих друзів, неоплачені рахунки на життя. Коли справи, побут, погода, мігрені, сварки перетворюються на єдину безглуздо сіру в'язь... Як просто в такі дні любити кораблі. І, закриваючиочі, бачити білі вітрила, тугі під поривами густого до запаморочення вітру, і майже відчувати під ногами тонку ненадійну палубу, єдину перешкоду між тобою і невблаганно прекрасним океаном.

«Кохання приходить і йде, а їсти хочеться завжди».

Він раптом подумав, що володіння могутністю, хоч би як воно було безмежне, не навчає користуватися ним. Влада залишає нас такими ж, якими ми за своєю природою, і звеличує лише великих.

Не буди мене навіть заради кінця світу, хіба що це буде надзвичайне видовище.

Стерва чи свята. Зрештою, яка різниця? Важливо, як ми до цього ставимося.

Сум іноді буває єдиним щастям.

Коли протверезіють. І насититься хвилинною владою, кров'ю та добром сусідів. Тільки буде трохи пізно. Тому що герцог Удальна не дозволить, щоб голота вирішувала в його країні, кому жити, а кому померти. Більшість із тих, хто зараз мріє про райське життя та новий світ, — уже покійники. Про це я знаю, знає Пугало і навіть проповідник. Не підозрюють лише ті, хто влаштував анархію.

Нам треба стояти на своїх власних ногах і дивитися прямо в обличчя світові – з усім, що в ньому є доброго та поганого, прекрасного та потворного; бачити світ таким, як він є, і не боятися його. Завойовувати світ розумом, а не рабською покірністю перед тими страхами, які він породжує. Ми ж повинні стояти прямо і дивитися відкрито в обличчя світові. Ми маємо взяти від світу все, що він може дати; і якщо це виявиться менше того, що нам хотілося б, то зрештою на нашу частку дістанеться все ж таки більше, ніж вдалося взяти від світу протягом усіх минулих століть іншим людям. Доброго світу потрібні знання, добросердя і мужність ; йому не потрібні скорботний жальпро минуле або рабська скутість вільного розуму словесами, пущеними в ужиток у давно минулі часи неосвіченими людьми. Хорошому світу потрібні безстрашний погляд і вільний розум. Йому потрібна надія на майбутнє, а не нескінченні оглядки на минуле, яке вже померло і, ми впевнені, буде далеко перевершено тим майбутнім, яке може бути створене нашим розумом.