Книга / твір

Я думаю, що відкрите визнання суб'єктивності – один із найкращих шляхів до об'єктивної істини.

Нині ніхто нікого не чує. Усі точно знають, що хочуть почути, але ніхто до ладу не слухає.

Мені хотілося бути генералом тільки заради того, щоб вона із завмиранням серця прочитала в газеті моє прізвище... Мені хотілося бути барабанщиком тільки заради того, щоб біля дверей її будинку дати волю своєму горю в оглушливому барабанному дробі. Мені хотілося б стати знаменитим тільки заради того, щоб чутка про мене дійшла до неї і вона з гордістю подумала:«Колись він був закоханий у мене»...

Часте повторення однієї і тієї ж помилки посилює її і водночас виснажує терпіння людей, у яких живе почуття справедливості.

- Думаєш, це схоже на грифелі твоїх олівців? Вважаєш, ніби вони стираються, якщо ними користуватися? - Хто вони? - Почуття.

Один філософ сказав: — Розумна людина завжди пізнає дурного, бо сама була в її шкурі, перш ніж набралася розуму. Нерозумному ж ніколи не впізнати розумного, бо розумним він ніколи не був.

Нехай самі воюють скільки влізе, а його ця біса війна не цікавить. Ото послали б усіх своїх відгодованих ватажків на фронт, тоді б війна швидко скінчилася.

- Ну, на кого я схожий? — На ведмедя, що летить на повітряній кулі! — А на маленьку чорну хмарку хіба не схожий? — тривожно спитав Пух. - Не дуже.

Тепер мені досить заплющити очі, щоб тебе побачити, досить перестати дихати, щоб відчути твій аромат, досить стати обличчям до вітру, щоб вловити твоє дихання. Слухай же: там, де я перебуваю, я розчую відгуки твого сміху, побачу усмішку в твоїх очах, вловлю луну твого голосу.

І тоді вона мимоволі зіщулилася і затремтіла, відчуваючи привабливість його величезної любові, і все її минуле життя здалося їй незначним.