Книга / твір

Бувають люди, які завжди говорять тільки розумні та добрі слова, але відчуваєш, що вони тупі люди.

Поетичний талант - поєднання багатьох якостей. Це і багата уява і глибина почуття, це і емоційна сприйнятливість, і сила інтелекту, непересічність характеру та доброта, майстерність, моральність, ідейна переконаність художника та його громадянська активність.

Яку нісенітницю іноді несуть люди. Право, краще вже спілкуватися з безсловесними вівцями, яким би тільки їсти та пити. Або книги читати — вони розповідають неймовірні історії, і саме тоді, коли хочеться їх почути. А ось з людьми гірше: брякнуть що-небудь, а ти сидиш як обпльований, не знаючи, що сказати у відповідь.

Рано чи пізно настає час, коли потрібно вибирати між спогляданням та дією. Це називається: стати людиною.

Вона була бездумно впевнена, що існує правильний спосіб вирішити будь-яку справу і що якби була такою, якою має бути, то знала б цей правильний спосіб. Терапія допомогла Дженніфер зрозуміти, що вона ніколи не досягне цього стану; і насправді їй слід турбуватися саме тоді, коли вона перестає мучитися, ухвалюючи рішення.

... Ті, хто причетний до таємної мудрості, вільні і від міщанських правил, і від міщанських радостей. Доля наша, мій хлопчик, висока і незвичайна. Доля наша висока, ми самотні...

У його погляді теж прозирало кохання - кохання, яке й дозволило його особистості не розчинитися в цих стінах, що випивають душу.

Рік у рік бузок цвіте І в'яне в свою чергу, Але шибениця ніколи Плода не принесе, І тільки коли живий помре, Дозріє страшний плід.

Вік полягає у вантажі проблем та досвіді, який тисне на людину, а не у кількості прожитих років. Просто зазвичай ці параметри збігаються.

Коли постійно бачиш людину за прилавком, за конторкою, за кермом, за піаніно і так далі, дуже складно його дізнатися, якщо в момент зустрічі вона не торгує, не записує, не керує, не доставляє і не обслуговує. Автомеханік без свого замасленого комбінезона, адвокат, який змінив строгий костюм на вогняно-червону спортивну майку, — все, всі вони стають чужими, сторонніми, та ще й ображаються, якщо їх не впізнаєш! Та й то сказати, всі ми вважаємо, що, куди б не прийшли, як би не одяглися, вже нас ні з ким не сплутати.