Книга / твір

Так легко бути добрим.

Треба і сьогодні зберегти любов у моєму серці, інакше як я проживу цей день?

Хто не хоче померти від спраги, повинен навчитися пити зі всіх склянок.

У 30-ті роки наше кіно було найкращим у світі. Досить згадати найкращий фільм усіх часів та народів«Броненосець Потьомкін». У кіноіндустрії були задіяні найкращі творчі сили країни. Після Великої Вітчизняної війни "на сцену" вийшли нові режисери - солдати-переможці. На основі їхніх особистих переживань було створено багато чудових картин. Вони знімали те, що бачили та пережили самі. Оскільки кіно у нас справа сімейна, то на зміну солдатам-переможцям прийшли їхні сини. За плечима синів не було нічого, крім ВДІКу, і рівень кіно помітно впав. Коли ж дітей змінили онуки, то ми побачили... те, що бачимо зараз. Наркотики, пиятики, гомосексуалізм, тобто що вони знають і люблять.

Я не розумію літературу. Це непродуктивна та марна втрата часу. Письменники зникнуть.

Говоріть з кожною жінкою так, ніби ви в неї закохані, а з кожним чоловіком так, ніби він вам набрид, і до кінця першого сезону у вас буде репутація світської людини з незвичайним тактом.

Покарання можна відстрочити... але уникнути його не можна.

Я вирушив до Великого театру на оперу Сен-Санса«Самсон і Даліла». Насамперед мені хотілося розглянути публіку. А вона, якщо згадати передреволюційний період, рішуче змінилася. Зал заповнили глядачі, одягнені в одноманітний повсякденний одяг. Склад глядачів, що розташувалися від гальорки до партеру, рішуче змінився. Ті самі люди, які в старі часи нашкребали гроші, щоб купити квиток і влаштуватися під стелею, сиділи тепер там, де колись розташовувалась публіка, що відвідувала театр, щоб розважитися після рясної трапези.

Проблема в тому, що ніхто не може жити, зовсім ніяк не висловлюючи свої думки, почуття та бажання. Ніхто... Це неможливо...

Зараз у моїй голові лише:« Любов. Вона вб'є мене, вона вб'є мене, вона вб'є мене. Ну і нехай".