Книга / твір

Тепер я розумію, що означає перегоріти. Саме це зі мною сталося. Я перегорів. Щось у мені згасло, і все стало байдуже. Я нічого не робив. Ні про що не думав. Нічого не хотів. Нічого.

Пухкі губки давно втратили здатність вигинатися в кокетливій посмішці, а рум'яні лялькові щічки втратили свою первозданну невинність ще три чоловіки тому.

Все життя оточуючі намагатимуться похитнути вашу впевненість у собі. І коли таке станеться, нагадайте собі, що досягти успіху вони зможуть лише в тому випадку, якщо ви їм це дозволите. Ідучи дорогою життя, тримайте голову високо і не згортайте зі свого шляху. Не дозволяйте нікому похитнути вашу впевненість у собі, бо це все, що маєте.

Є ціль, є дистанція. Решта – деталі.

Якщо термін нашого перебування на землі такий короткий, треба докласти всіх зусиль, щоб жити прямо зараз. Тому я так багато подорожувала, закохувалась, робила кар'єру, їла тонни пасти.

Дружба – це все. Дружба – це більше, ніж талант. Це більше, ніж влада. Це майже те саме, що сім'я. (Дружба — це все. Дружба перевищує талант. Сильніше за будь-який уряд. Дружба означає трохи менше, ніж сім'я. Ніколи не забувай. Тобі варто було спорудити навколо себе стіну дружби — і сьогодні ти не закликав би до мене про допомогу.)

Це дощі. Ми дихаємо водою. Але ми не риби, ми або помремо, або підемо звідси. — Він серйозно й сумно дивився на Віктора. — А дощ падатиме на порожнє місто, розмиваючи мостові, сочиться крізь гнилі дахи... Потім змиє все, розчинить місто в первісній землі, але не зупиниться, а падатиме і падатиме... — Апокаліпсис, — промовив Віктор, щоб що -небудь сказати. — Так, апокаліпсис... Падатиме і падатиме, а потім земля насититься, і зійде новий посів, яких раніше не бувало, і не буде кукіль серед суцільних злаків. Але не буде і нас, щоб насолодитися новим всесвітом.

Найменше мені потрібна чутливість. Тут є презервативи змащені місцевим анестетиком для тривалого акту. Який парадокс. Ти нічого не відчуваєш, але можеш трахатись годинами. Здається, що сенс зовсім губиться. Я хочу, щоб все моє життя було змащене місцевим анестетиком.

Немає таких самих неприродних рухів і положень, в яких би життя не змушувало людей проводити весь їхній час ; немає таких отрут, якими вона не змушувала їх дихати; немає таких життєвих умов, у яких би вона не змушувала їх жити.

... обличчя людини завжди відображає його внутрішній світ, і помилково думати, ніби думка позбавлена ​​забарвлення.