Книга / твір

Його називають талановитим, але краще просто платили б.

— Ти й далі мене відвідуватимеш? — спитала вона. — Навіть потім, коли... — Я приходитиму, поки тобі хочеться мене бачити.

У кожного з нас своя власна норма. І борг індивіда перед самим собою — піднятися вище за цю норму. Людина тим і цінна, тим і цікава,... якщо завгодно, тим і велика, що вона може змінюватися на краще. Завжди. У будь-якому віці, після будь-якої помилки, будь-якого морального падіння. У саму нашу психіку закладено механізм самовдосконалення. Якщо цей механізм не використовувати, він іржавіє, і тоді людина деградує, опускається нижче за власну норму.

Я поклявся самому собі ніколи не шкодувати, ніколи не прагнути допомоги інших.

Я зовсім не вважаю, що стаючи старшим, ми робимося мудрішими. Але ми вчимося більш успішно лавірувати в пекельному пеклі. Уміння лавірувати – ось що нам тут знадобиться найбільше.

Допиває каву. Замислюється. Звертає погляд на настінний годинник.«Принеси скотч. Я хочу заклеїти стрілки, щоб вони не рухалися. Або вийми з годинника батарейки. Зроби що завгодно, зупини час…»

Чи варто сердити кого-небудь або починати сварку, якщо гнів на обличчі противника згубно відбивається на власному здоров'ї?

- Чого не спиш? — Та щось усяка хрня в голову лізе... — Знову я? -... і ти теж.

Багато хорошого було б на світі, то його й за хороше не вважали б.

Для хорошого воїна«ти маєш» звучить приємніше, ніж«я хочу». І все, що ви любите, ви повинні спочатку наказати собі.